Чи реально за один рік розібратися в собі, спробувати кілька напрямків і не витратити час даремно перед вибором професії?
 

Привіт усім! Сиджу от думаю: чи реально за один рік нормально розібратися в собі, протестувати кілька різних напрямків і не просрати час дарма, перш ніж вибрати нормальну професію? Мені 22, після коледжу попрацював півроку за спеціальністю – і зрозумів, що це не моє зовсім. Почав потроху пробувати: фріланс у дизайні, потім python покодив, маркетинг глянув – все ніби цікаво, але страшно, що просто гаятиму роки на ці "пошуки себе". Хтось реально проходив таке? Як зрозуміли, куди йти, і скільки часу на це пішло? Дуже цікаво почути ваші історії, бо в мене вже в голові каша повна.

Так, я теж через цей треш проходив. Після школи пішов на економіку, бо всі казали "престижно й грошей буде", але на третьому курсі вже хотілося все кинути. Взяв академ, рік працював, паралельно тестував усе підряд – івенти робив, SMM вів, навіть 3D тиждень повчив. Зрозумів, що мені до душі спілкування з людьми і тексти писати. Зараз на психології вчусь, але дистанційно – дуже зручно, бо працюю і не прив'язаний до лекцій зранку. Для мене гарним варантом був варіант з дистанційною освітою та до того ж можливо було зробити вступ без НМТ https://university.ap.education/vstup-bez-nmt-zno/ та вступити в будь-який виш за кордон на будь-яку спеціальність та підтягнути мову

Зараз справді багато молоді саме в такому підвішеному стані – закінчують навчання, йдуть за фахом і швидко вигорають. Або взагалі нікуди не йдуть, бо "ще не впевнені". І от ця пауза на рік-два для "пошуку себе" стала майже стандартною справою. Раніше люди просто терпіли й працювали все життя на одному місці, а тепер ніби суспільство мовчки дало добро міняти напрямок скільки завгодно. З одного боку класно, що є така свобода, з іншого – лякає, що в 30 ще можна бути "в процесі". Але мабуть у кожного свій ритм і свій момент, коли нарешті клацає, що це воно.